Інтерес до арттерапії за останні роки значно виріс – свідченням цього є широке  її застосування фахівцями різних галузей наукового знання, предметом яких є вивчення людини. Великою мірою це зумовлено “простотою” і водночас – дієвістю методів арттерапії. Але якщо дієвість є дійсно реальною, значною, то простота – мнима, як наслідок незнання користувачем сутності механізмів впливу арттерапії на психічну реальність людини. Це незнання є запорукою непрофесіоналізму і низької ефективності застосування терапії мистецтвом.

Професійна позиція психолога, який оцінив могутній потенціал арттерапії (як окремого напряму психотерапії, і як методу, що доповнює психотерапевтичну роботу) ґрунтується на переконаності перш за все у тому, що у творах мистецтва втілюються не тільки культурні настановлення та уявлення суспільної свідомості, але й неусвідомлювані психічні явища.  Крім того, арттерапія використовується як засіб символічної взаємодії клієнта не тільки з власними внутрішньо особистісними конфліктами, сновидіннями, прагненнями та враженнями, але й з самим психологом.

Метою курсу арттерапії є забезпечення глибокого  розуміння майбутніми психологами механізмів терапевтичного впливу мистецтва, можливостей та обмежень арттерапії.